Автор - Платановська Ірина Володимирівна, к.в.н


Найбільші проблеми, а відповідно і втрати припадають на підсисний період вирощування поросят. Зарубіжні науковці, спеціалісти вважають цілком прийнятним збереженість поросят сисунів у межах 85-95 %. Провівши власний, детальний  аналіз причин падежу поросят-сисунів у свинокомплексі протягом 3х останніх років, було встановлено наступну картину.

Загибель поросят у період утримання їх під свиноматкою пов’язана із вродженими (генетичними) факторами: - народження слабких, нежиттєздатних поросят -13-15%; а також механічною асфіксією (задавлювання) – 16%. Від виснаження (кахексії)- 18%, вражених стрептококовою інфекцією (стрептококовий менінгіт) -1 %. На хвороби шлунково – кишкового тракту, які супроводжуються диспепсією припало 30 % (колібактеріоз-7 %, гіпоглікемія-20 %, клостридіоз-1 %, гастроентерит невстановленої етіології – 2 %). Респіраторними захворюваннями хворіли біля 20 % сисунів, переважно у зимовий період  року (грип, полісерозит, плевропневмонія ін.) Були окремі випадки поїдання свиноматкою поросят канібалізм-1 %, хвороби кінцівок – 0.5 %.
 

Встановлено, що у підсисних поросят існує закономірність виникнення хвороб, які пов’язані із різними факторами. Наприклад, критичними періодами в житті поросят вважають перші 24 години після народження. В цей час проходить адсорбція антитіл із молозива слизовою оболонкою тонкого кишечника. Для великих молекул альфа – глобулінів тонка кишка проникна лише протягом перших годин життя. При проходженні стінки кишечнику імуноглобуліни не піддаються руйнуванню чи перетравленню. Але надходження їх у плазму крові швидко припиняється у зв’язку з насиченням епітеліальних клітин кишечнику білками. Тому так необхідно, щоби новонароджені поросята протягом першої доби ссали молозиво. Отримуючи з ним колостральний імунітет, який в подальшому визначає резистентність організму тварин до хвороб (ВТГ, ротавірусної інфекції, колібактеріозу, анаеробної ентеротоксемі). ). З метою попередження дисбактеріозу новонароджених слід заселити кишечник корисною мікрофлорою (біфідобактерії лактобактерії, ацидофільні). Для цього широко застосовують Пігібуст, Лактіфермпасту, Пігпротектор ін. Також слід вважати на те, що молоко свиноматки містить малу кількість заліза, тому слід задавати залізовмісні препарати шляхом ін’єкції біоферону, суіферовіту ін. Доступна форма заліза (фумарат заліза) міститься у вже згаданих Пігібусті, Лактіфармпасті, які задають внутрішньо - через рот.


Наступним небезпечним піком є 10-14 доба. Яку пов’язують із виключною інтенсивністю росту поросят, та кількістю приплоду в гнізді. За цей період зростає потреба поросят у поживних речовинах молока свиноматки. Тобто у міру росту поросят виникає дефіцит материнського молока. Із захворювань які часто зустрічають у цей період, є гіпоглікемія.

Голодування, або недоїдання поросят приводить до виділення інсуліну, та різкого зниження рівня цукру у крові. Наступає кисневе голодування, до якого особливо чутливі клітини мозку, що клінічно проявляється епілептичними судомами, під час яких поросята роблять "манежні" рухи, тазові кінцівки знаходяться в напівзігнутому або випрямленому стані, підведені під черево, голова закинута назад. Синдром гіпоглікемії характеризується розладом обміну речовин, зниженням температури тіла, судомами, 100% смертністю. Загальний стан поросят пригнічений, вони сонливі. Температура тіла в межах норми, пізніше знижується до 37,6—36,0 °С. Шкіра сухувата чи липка, сірого, а пізніше темно-сірого і навіть сіро-чорного кольору, кінчики вух і хвоста  синюшні. Через 2—4 доби може розвинутися гіпоглікемічна кома при цьому температура знижена, нижня щелепа, ритмічно чавкаючи, рухається, в роті утворюється піна. Настає брадикардія (до 40 скорочень серця) і брадипное (5—6 дихальних рухів за 1 хв). Часто захворювання супроводжується діареєю, внаслідок розвитку патогенних штамів ш-к-т бактерій. З власних спостережень за підсисними поросятами відмічено, що лише у 6-10 добовому віці вони починають цікавитись поїлками, та вмістом годівниць. До цього часу тварини знаходяться повністю на молочному раціоні. З метою запобігання захворювання, поросят підгодовують комбікормом (престарт, старт) починаючи з 3-5 доби, дотримуються температурного режиму в родильних боксах. Лікування гіпоглікемії проводять шляхом внутрішнього, або внутрішньом’язевого введення 5 % розчину глюкози у дозі 5-10 мл на одне порося. Ін'єкції повторюють через 6—8 год. Використовують гормональні препарати: адренокортикотропний гормон цинк-фосфат у дозі 0,2 мл (4 ОД) на 1 кг маси, гідрокортизон 0,4 мл, поєднуючи з ін'єкціями залізодекстранів. Вводять їх на 3—6-й і 10-й дні життя поросят. Досить гарні результати отримані при внутрішньому застосуванні препарату Спаркодан. Білкова основа препарату, яка містить амінокислоти ін. речовини є сильним стимулятором, що піднімає тонус та прагнення до життя навіть безнадійних поросят. Із практики колег використання Гамавіту (20 амінокислот, 17 вітамінів, екстракт плаценти) та Фоспринілу також мали позитивний вплив на збереженість поросят. Але перш ніж приступити до лікування необхідно встановити причини зниження молочності гіпогалактії, або агалактії свиноматки та провести лікування основного захворювання (вульвіт, ендометрит, мастит, отруєння ін..). З метою відновлення лактації рекомендується вводити Окситоцин 5 — 10 ОД внутрішньом'язово по 5 – 2,5 мл на гол. Збалансовують годівлю поросних і лактуючих свиноматок. При надто великому гнізді (більше 13 гол) підсаджують поросят до іншої, лактуючої свиноматки. Проводять селекцію свиноматок за молочною продуктивністю.


Наступним критичним періодом у вирощуванні поросят - сисунів є 20-21 день життя. В цей період колостральний захист згасає, і організм поросят лише починає формувати власний. В такому стані тварини сприйнятливі до хвороб. З метою більш легкого перебігу цього періоду на 17-20 день життя вводять вітамінні препарати – Мультівітамін 1-2мл на гол, Інтровіт, Тривітамін, хороші результати отримані при введенні Катозалу. Перераховані вище небезпечні періоди у вирощуванні сисунів супроводжуються шлунково-кишковими розладами. Хочеться зазначити, що у будь – якому захворюванні існує домінантний патоген, тобто основний збудник, що власне і викликає захворювання. Диспепсії у поросят часто спричиняють умовно патогенні бактерії, що присутні у ш-к-т. Відомо, що у період внутрішньоутробного розвитку шлунково кишковий тракт плоду стерильний. Після народження у ш-к-т заселяються молочнокислі, грампозитивні бактерії (лактобактерії, ацидофільні, ентерококи, біфідобактерії та ін.), які характеризуються високою антагоністичною активністю щодо патогенної і гнильної мікрофлори, здатністю створювати у кишечнику кисле середовище, накопичувати ферменти, синтезувати амінокислоти, вітаміни та інші корисні для організму біологічно активні речовини. Через ротову порожнину з зовнішнього середовища, наприклад шкіри вимені свиноматки потрапляють також умовно патогенні або патогенні бактерії, стрептококи, клостридії, колібактерії ін. Саме так створюється здорова мікрофлора кишечнику. Утримання мікрофлори організму у нормальному стані сприяє якісному перетравленню кормів, регулює обмін речовин, знешкоджує токсичні речовини, ін. При порушенні бактеріальної рівноваги, та послабленні імунітету організму умовно патогенні мікроорганізми переходять у активний стан викликаючи дисбактеріоз, та розвиток наприклад найпоширенішого у поросят колібактеріозу. На даний час розроблено багато методик боротьби із бактеріальними хворобами поросят. Основним принципом лікування більшості інфекцій є гальмування розвитку захворювання шляхом введення антибіотиків. Антибіотикотерапію часто застосовують без урахування чутливості збудника хвороби. Тобто застосовують антибіотики для лікування інфекційних захворювань, викликаних збудниками, на які вони не діють, незважаючи на те, що основне лікування в даному випадку необхідно проводити препаратами інших груп. Безпідставне використання того чи іншого препарату не лише є витратним та неефективним, але й може завдати шкоди і без того хворому організмові тварини. Наприклад аміноглікозиди проявляють токсичну дію на нирки, пеніциліни часто є причиною алергій, фторхінолони небезпечні для печінки, нирок, опоро - рухового апарату. Крім того, антибіотики, пригнічують не тільки патогенну, алей корисну мікрофлору, порушуючи рівновагу в середовищі мікроорганізмів, що приводить до дисбактеріозу, надмірному розвитку одноклітинних грибів та послабленню імунітету. Беручи до уваги власний досвід та досвід спеціалістів, для ефективності лікування інфекційних хвороб слід, перш за все, лабораторно визначити чутливість бактерії до певного ряду антибіотиків. Слід також розглянути лікування, яке зводиться до стимуляції власних захисних сил організму наприклад - шляхом вакцинації. Серед усього різноманіття препаратів, що пропонують ветеринарні фармацевтичні компанії найкращий результат профілактики колібактеріозу, анаеробної ентеротоксимії отримано від вакцин Порціліс Колі, Порціліс (Просистем)4,3 (Інтервет). Також деякі науковці пропонують з метою лікування комбінацію із загальних стимулюючих препаратів, наприклад  застосування Суіферовіту, АСД Ф-2 та Полімексину М сульфату проти колібактеріозу поросят. В кожного практикуючого ветлікаря є своя методика боротьби із шлунково-кишковими інфекціями поросят, що супроводжуються диспепсією. Але основні принципи лікування зводяться до вірної діагностики хвороби, правильного підбору антибіотика, обов’язково за участю лабораторного визначення чутливості до збудника. А також проведення профілактичної вакцинації лише здорових тварин.


Зважаючи на небезпечні періоди у вирощуванні поросят сисунів,  можлива наступна схема профілактичних робіт. 

 

Схема лікувально-профілактичних заходів

День життя Види робіт Препарат
1 1 Сколювання або сточування їкл. Профилактика дисбактеріозу Пігібуст, Лактіфермпаста, Пігпротектор  (внутрішньо)
2 2-3 Профілактика анемії Біоферон, урсоферон, Суіферовіт ін. (ін’єкція)
3 3-4 Профілактика кокцидіозу  Байкокс
4 5-10 Кастрація кнурців.
Перша підгодівля поросят
 
5 10-14 За необхідності - введення залізовмісних препаратів Суіферовіт
6 17-2 За необхідності - введення вітамінних, мінеральних препаратів Інтравіт. Мультівітамін, Катозал, ін.

* Вакцинацію поросят доцільно проводити не раніше 20-21 доби.