Опорос свиней

Опорос свиней

Опорос є основною складовою успіху свинарства. А кількість поросят, їх збереженість до відлучення  залежить повною мірою від здоров’я, продуктивності свиноматки та, при потребі, у вірних діях лікаря-ветеринара при опоросі

Фізіологічно-нормальний  опорос

Триває 1-3 години. Перейми та потуги повторюються через кожні 1-20 хв (частіше-2-3хв). Плоди виводяться почергово, спочатку з одного, потім з іншого рогу матки. Надання рододопомоги свиноматці при фізіологічно нормальному опоросі недоцільне, і може викликати негативний ефект. Наприклад деякі господарі, сприймають неспокій свиноматки, перед опоросом за агресивність та внутрішньом’язево вводять аміназин, анальгін із димедролом, седазин, комбістрес ін., що вкрай небажано.
Природнім є що за 1-2 доби до опоросу тварина стає неспокійною, вим’я у неї набухає, соски червоніють, при стисканні з’являється молозиво. Ін’єкція згаданих препаратів приводить до зниження родової діяльності, уповільнення або припинення опоросу (гіпотонія, або атонія матки). Наслідком такої рододопомоги є народження мертвого приплоду (асфіксія), затримки посліду, т.п. Недоцільним є ін’єкція окситоцину при нормальних переймах та потугах. Адже посилене скорочення м’язів, викликане дією гормонів часто закінчується тим, що 2-3 плоди затримуються перед тілом матки одночасно виштовхуються, та душаться у шийці матки. Отже основне правило при наданні допомоги – «не зашкодь !» (Гіппократ , 460—377 рр. до н.е.).

Патологічний опорос

Триває більше 3 годин. До хвороб які найчастіше відмічені у свиноматок при опоросі можна віднести:

  • вульвіт, вульвовагініт;
  • ішурія;
  • затримка посліду;
  • випадіння піхви, прямої кишки;
  • вузькість тазу, крупноплідність.

Вульвіт, вульвовагініт

Запалення вульви, передвір’я піхви, вагіни. У господарстві реєстрували у свиноматок за 3-10 діб до опоросу. Часто захворювання виникало як наслідок мікотоксикозів викликаних грибами роду Fusarium, а також при вагініті, пієлонефриті, при травмах тканин із наступним їх інфікування аеробними та анаеробними мікроорганізмами. Характерними симптоми вульвіту був набряк, висока больова реакція, місцеве підвищення температури, різні порушення цілісності тканин, нариви, кровотечі, гематоми, норицеві ходи. У свиноматки пригнічений загальний стан, підвищена температура тіла до 40—41 °С, тварина відмовляється від корму. Під час опоросу набряк тканин перешкоджає виведенню плодів з родових шляхів. Патологічний процес при вульвіті часто закінчується утворенням рубців, деформацією статевих губ та звуженням статевої щілини, що перешкоджає осіменінню тварини та підвищує ймовірність патології опоросу.

Рододопомога зводиться до видалення плодів мануально, з метою завдати що найменших розривів. При відсутності лікування після опоросу захворювання може перерости у більш складні форми хвороби. Тому необхідно місцево зняти набряк вульви кортикостероїдами (кортизон, кортизол), та недопустити інфікування пошкоджених тканин. Для цього зовнішні статеві органи омивають розчинами фурациліну 1:5000, калію перманганату, реванолу, перекису водню. Обробляючи піхву цими розчинами обов’язково потрібно дати йому стекти. Ефективним є використання 1—2% содо-сольового розчину в рівних частинах або гіпертонічного розчину натрію хлориду в 2—5%-й концентрації. Після видалення некротизованих тканин можна нанести стрептоцид, лінімент бальзамічний Вишневського, або мазі — іхтіолової, ін. При високій температурі тіла ефективним є внутрішньом’язева ін’єкція аінілу, антибіотикотерапія.

Затримка сечопуску (ішурія)

З власних спостережень, відмічено властивість даного захворювання до сезонності. Літо минулого року було надто спекотне, температура у цехах опоросу сягала +29?С, зима також була справжньою — морозною (+12?С в приміщенні, при нормі +18 ?С). Саме у пік зазначених періодів у 65% свиноматок спостерігали патологічний опорос. З літературних даних, окрім температурного стресу ішурія може бути зумовлена зміною тонусу сечових шляхів. Під час вагітності додатково створюються умови для застою сечі і порушення її відтоку за рахунок значного розширення мисок нирок, подовження сечоводів, зниження тонусу та скорочувальної здатності м’язів різних відділів сечовидільної системи. Крім того, відтік сечі з нирок погіршується через механічний тиск вагітної матки на сечоводи. У зв’язку з цим у свиноматок виникає зворотній закид сечі із сечового міхура в сечоводи, що сприяє розповсюдженню збудників інфекції у верхні відділи сечовивідної системи. Факторами ризику розвитку інфекції сечовидільної системи є: попередні запальні захворювання статевих органів (цирвіцит, метрит), наявність вогнищ хронічної інфекції в організмі, ендокринна патологія, патологія сечовидільної системи (сечокам’яна хвороба, хронічний цистит, аномалії розвитку нирок). При патрозтині у свиноматки сечівник був переповнений, завбільшки розміру шлунка. Під тиском потуг переповнений сечовий міхур переміщується до шийки матки. Спричиняючи перепону до виходу плодів із родових шляхів.

Лікування

При можливості, за допомогою катетера звільнити сечівник. Легкими рухами проштовхнути сечовий міхур вниз, та витягти плоди. Для профілактики занесення інфекції внутрішньоматково призначити свічки – фуразолідонові, йодопен, антисептичні ін. При ускладненні застосувати антибіотики.

Випадіння піхви, прямої кишки

Причиною пролапсу може бути сильні потуги, м’язево — зв’язкова дисплазія внутрішніх статевих органів, старість тварини, порушення роботи кишечника (закрепи). Досить часто захворювання виникає у весняний період, що пов’язано із кормовими отруєнням мікотоксинами (зеараленонтоксин, ін), які завжди присутні при тривалому зберіганні зерна. В результаті пролапсу відбувається стискання судин, набряк тканини органу що вийшов ззовні. При тривалому випадінні може відбутись некроз ділянки тканини органу.

Лікування

Вправити пролаптичний орган під час опоросу неможливо. Тому слизову оболонку його рекомендується орошувати 0.1% розчином марганцівки, 2% розчином таніну, змащувати дезінфікуючими мазями. Після опоросу необхідно вправити орган, провести короткотривалий 10-15хв моціон. При повторному випадінні органів накладають шви. У більшості випадків хворих свиноматок вибраковують із основного стада. Профілактика: моціон для підняття тонусу зв’язок; згодовування глауберової солі за 1-2 доби до опоросу; застосування мікосорбентів.

Затримка посліду

Властива свиноматкам, яких утримували безвигульно, чи на нерегулярному моціоні на останньому місяці супоросності. В. Мадісон (2010р) вважає причиною затримки посліду стрес, який зумовлений важкими пологами (великоплідність, мертвороди). Під час родового стресу виділяється надлишок адреналіну(гормон стресу), який є антагоністом окситоцину й блокує скорочувальну активність матки. З власних спостережень затримка посліду та плодів виникає при усіх вище описаних захворюваннях, вульвіті, ішурії, вузькості тазу, крупно плідності. Часто травми нанесені глибоко супоросній свиноматці при переведенні тварини у цех опоросу (удар в область черева, падіння тварини ін.) ведуть до внутрішньоутробної загибелі плодів, або запалення плодової оболонки та ендометрію наслідком чого є затримка посліду. Крім того, загибель плодів можлива в результаті травматичного шоку (П.Е Ладан). Ознакою травматичного опоросу (аборту) може бути маткова кровотеча. За дослідженнями Н.Н Михайлова, затримка посліду приводить до порушення рефлексу молоковіддачі, не благоприємного перебігу післяродових процесів лактації, інволюції матки. Затримка посліду супроводжується післяродовим запаленням матки-катаральним, гнійним.

Лікування

Для стимуляції м’язового скорочення міометрію ін’єкують окститоцин з інтервалом у 1 год. При атонії матки, та затримці плодів у родових шляхах необхідно провести Кесарів розтин. Для профілактики інфікування родових шляхів внутрішньоматково вводять свічки. Виходячи з власного досвіду не рекомендую промивати матку. Справа в тім, що антисептичні розчини повністю не може видалити перистальтика матки. Залишаючись частково у родових шляхах, вони втрачають свої септичні властивості і є гарним середовищем для розвитку інфекції.
Отже опорос є основною складовою успіху свинарства. А кількість поросят, їх збереженість до відлучення залежить повною мірою від здоров’я та продуктивності свиноматки.

Література

  1. Мадісон В. // Пропозиція №2, 2010.
  2. Ладан П.Е и Белкина Н.Н. // Свиноводство №5, 7, 1961.
  3. Михайлов Н.Н. Профилактика бесплодия и малоплодия свиноматок. М.; 1967., 230с.

 

Оставить комментарий

Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.

Яндекс.Метрика